Острів Евія. По дорозі в Карістос та Мармарі

В один з перших днів нового 2017 року вирішили зробити мандрівку-розвідку на Північ Евії, до відомих (серед греків) міст Карістос (Κάρυστος) та Мармарі (Μαρμάρι).

Сюди веде одна центральна дорога, тож заблукати важко. Якщо їхати з Афін, то краще триматися дороги, що йде від Халкіди до Еретрії увздовж моря. Ми їхали з Півночі Евії і вирішили зробити невеличкий “крюк” по горам.

Від Неа Артакі (Νέα Αρτάκη) поїхали в напрямку Піссонас (Πισσώνας), а потім повернули до Теологоса (Θεολόγος) і спсутилися з гори вже біля Еретрії (Ερέτρια).

Дорога від Неа Артакі. Гора Дірфіс вся засніжена

Дорога в горах повна перехресть. Кожен раз було необхідно перевіряти напрямок за допомогою навігатора.

Чим вище – тим більше снігу

До Еретрії їхали близько години. Зупинилися прогулятися по набережній. Еретрія – достатньо відоме курортне містечко. Довкола багато готелів. Але взимку тут пусто. Тільки на вихідні приїжджають люди з Афін.

Магазин сувенірів чекає на сезон.

З Еретрії до Алівері дорога майже пряма, простягається уздовж моря. А вже після Алівері йде всередину острова. Селища маленькі. Може бути ось таке – до десяти будинків.

Цю частину острова Евія я назвала “країна вітряков” 🙂

Після туризму, це, напевно, єдина галузь котра в Греції в останні роки має позитивний розвиток.

Звичайно, яка гірська дорога без парнокопитних

І ось вже відніється Карістос

Відносно велике місто. З довгою набережною. З одного боку – гори, з іншого – море… красота!

Прогулялися і ми по набережній. В таких містах як Карістос сучасність та історія перетинаються на кожному кроці.

Побачили на горизонті залишки башти та рушили в її напрямку.

Окрім вежі знайшли багато котів )

Та якорь-пам’ятник

Завернули всередину міста. На одній з вуличок знайшли “машину часу”. Магазинчик “пандополІо”, тобто продає все що завгодно. Від сувенірів до апарату з виготовлення ціпуро. Такі були розповсюджені в Греції до того як прийшла ера супер-маркетів.

А також приклад міцевого наївного мистецтва. Магазин з продажу біжутерії та дарунків “Як казка”.

Зголодніли і повернулися до набережної. Але попри те, що таверен багато, нам пощастило знайти тільки одну відкриту. Ціни… не можу сказати що дешево, загало як всюди, десь 10 євро на людину (без вина).

На Мармарі сил вже майже не було. Але все ж таки поїхали подивитися і на це селище.

Впевнена, що влітку тут дуже гарно

Одразу звернули увагу на дивний колір води та довгий пляж. 

Купатися не можна, тільки бігати довкола )

Чудирнацькі скелі біля пляжу. Нажаль фотографія не передає їх структуру. Вони такі слоїсті, наче халва .

А ось і пояснення назви цього містечка – Мармарі. Це мрамур, котрим тут наповнена земля. І він лежить ось так під ногами.

Додому повернулися тією самою дорогою. Знову зупинилися в Еретрії на каву.

Загалом вся подорож зайняла цілий день. Південь Евії ще треба досліджувати – там багато “діамантів”. Але це мабуть краще робити весною чи восени.
Дуже сподобалося Мармарі. На його пляжі варто буде повернутися влітку. Що ми обов’язково і зробимо.